Опис

Leopard 1 — основний бойовий танк другого покоління, був розроблений та виготовлявся в Західній Німеччині. До появи нової моделі Leopard 2 називався просто «бойовий танк Леопард» (нім. Kampfpanzer Leopard). Взятий на озброєння у 1965 р. Вважалось, що сучасні високоефективні кумулятивні боєприпаси знизять значення бронювання, тому основна увага була зосереджена на ударній силі та маневреності машини.

Став першим німецьким танком, створеним після Другої світової війни. Роботи над танком розпочались спільно з Францією у 1950-ті, однак згодом співпраця припинилась.

Взятий на озброєння у 12 країнах на чотирьох континентах. Завдяки програмам модернізації досі залишається на озброєнні в багатьох країнах. До 1984 р.було виготовлено 4744 одиниць.

Історія

Історія створення танку Leopard бере початок у 1956 році, коли Італія, Франція та Західна Німеччина вирішили спільно створити основний танк, який би переважав за вогневою міццю, мобільністю та бронезахистом основні танки країн Варшавського Договору. Перші дослідні зразки було створено у Німеччині (Франція відмовилася від участі у проєкті) 1965 року.

Серійне виробництво танку було розпочато у 1965 році на заводі Краус- Маффей Веґман. Leopard став основним танком збройних сил ФРН, а також Нідерландів, Бельгії, Норвегії, Данії, Австралії та Італії (у цій країні танк збирали ліцензійно).

До появи Leopard Бундесвер мали на озброєнні американські основні танки M-47 та M-48, озброєнні 90 мм гарматами. Тому, згідно з програмою реформування Бундесверу, було прийнято рішення про заміну танків М-47 на більш сучасні із 105 мм гарматою. З цією метою 1959 року у ФРН створили три групи конструкторів під назвою А, В та С, які мали створити прототип бойової машини для порівняльного випробування.

Першу партію танків було виготовлено німецькою фірмою KMW у Мюнхені в жовтні 1965 року. Всього було виготовлено понад 6000 танків Leopard різних варіантів. Надалі роботи з модернізації танку проводилися у межах багатонаціональної програми НАТО у якій крім ФРН, брали участь військові відомства та підприємства оборонної промисловості ще чотирьох країн — Данії, Нідерландів, Італії, Бельгії.

Основне озброєння

Основним озброєнням танку є виготовлена за ліцензією британська нарізна 105-мм гармата L7A3 завдовжки 51 калібр. Гармата обладнана ежектором порохових газів, башта може вільно робити повний оберт, кути піднесення гармати — від −9° до +20°. Приводи механізму наведення — електрогідравлічні.

Під час модернізації до рівня A1 в 1971 році гармата отримала термозахисний кожух.

Додатково танк озброєний кулеметом, коаксіальним до основної гармати, а також кулеметом на башті.

Починаючи з версії A2 танк отримав гіростабілізовані гармату та прилади наведення. Однак, тогочасні технології дозволяли лише поліпшити огляд та наведення у русі, аби скоротити час зупинки, все ще необхідної для виконання точного пострілу. Стрільба у русі була доступна лише добре навченому екіпажу. Лише із встановленням сучасної системи управління вогнем у версії 1А5, яка була запозичена у Leopard 2, вдалось досягти високої імовірності ураження цілі з першого пострілу.

Варіація 1A5

На початку 1980-х були проведені дослідження з підвищення бойової ефективності наявних танків. Leopard 1 був створений для боротьби з радянськими Т-55 та Т-62, але тепер він мусив протистояти новішим й потужнішим Т-64Б, Т-72Б та Т-72М1. Очікувалось, що невдовзі Радянський Союз отримає іще ефективніший Т-80Б.

Після порівняльних випробувань, в грудні 1983 було обрано систему керування вогнем Krupp-Atlas Electronik (KAE) EMES 18. Ця система була створена на основі EMES 15 для Leopard 2 та має багато з нею спільного.

Планувалось, що програма модернізації буде втілена для 1225 танків (всіх чотирьох партій), однак одну машину було втрачено через пожежу, тому всього було отримано 1224 танків Leopard 1A5.

Головний приціл навідника в системі EMES 18 (нім. Hauptzielfernrohr) з тепловізійною системою виробництва Carl Zeiss знаходиться в броньованому коробі на даху башти, ледь правіше від осі гармати

Замість стереоскопа, нова система отримала лазерний далекомір, а зайві отвори в башті були заварені металевими броневставками.

Балістичний обчислювач було запозичено у Leopard 2 та пристосовано під параметри 105 мм гармати L7A3. Знаходиться він під сидінням командира екіпажу. В обчислювачі зберігаються балістичні дані для семи різних типів боєприпасів, здатен обчислювати завдання на відстань до 4 км та брати до уваги нахил машини.

Контрольний блок комп'ютера аналогічний Leopard 2, встановлений над сидінням навідника.

Незалежний приціл командира TRP-1A та резервний TZF-1A було збережено, однак вони стали дещо вищі аби не перекриватись бронекорпусом основного прицілу.

Ближче до дула, на стволі гармати було встановлено коліматор для швидкого налаштування основного прицілу.

Важливим оновленням стала розробка поліпшених боєприпасів — підкаліберних бронебійних оперених снарядів (APFSDS) DM23 та DM33.

Всі модернізовані Leopard 1A5 отримали можливість встановлення 120-мм гармати від Leopard 2. Це навіть перевірили на одному танку, але переобладнання всіх танків було визнано невиправданим.

Товщина лобової броні (ВЛД) становить 70 мм, кут нахилу 60°. Товщина бортової броні корпусу становить середньому 30—35 міліметрів, товщина броньових плит днища і корми 20 і 25 міліметрів відповідно.

Читати більше на Вікіпедія