Вступ

Це характерна риса історії українського народу, і вона, ця історія, фальсифікувалася і замовчувалася колонізаторами. Олександр Довженко з болем писав, що Україна — єдина країна, де свою історію не вивчають у вищій школі, а народ позбавляють свого минулого.

Творче переосмислення сфальсифікованої в недалекому минулому історії України, правдиве її розкриття нерозривно пов’язані з відновленням української державності на межі 80–90-х років XX ст. В 90-х роках з’являється література, у якій об’єктивно висвітлювалося історичне буття українського народу, у навчальні програми всіх освітніх закладів держави вводиться нова дисципліна — історія України. Змінюється «статус» вітчизняної історії: вона стає однією із провідних соціо-гуманітарних дисциплін.

У підготовці нових поколінь української інтелігенції, відродженні історичної пам’яті народу, усвідомленні уроків історії, національному та гуманістичному вихованні молоді важливу роль покликані відігравати науково обґрунтовані високоякісні в методичному відношенні підручники.

Створення узагальнюючих наукових праць та навчальних посібників з історії України розпочалося з XVII ст. Цей процес розвивався, відображаючи зростання та поглиблення історичної науки. Розширювалася її джерельна база, змінювався підхід до історичних досліджень та вдосконалювалися методи, накопичувалися факти й наростала «маса» наукової продукції, збільшувалася кількість закладів історичної науки та вчених, які займалися цією діяльністю. Використовуючи досягнення філософської, соціологічної, історичної та інших наук, учені кінця XIX — початку XX ст. удосконалюють методи досліджень, висвітлюючи події не лише на тлі загальноукраїнському, а й світовому. І хоча цьому багато в чому зашкодила надзвичайна заполітизованість радянської історичної науки, відірваність українських вчених від творчості істориків діаспори, все ж навіть за радянських часів продовжувалось опрацьовування нових джерел та проблем як бази подальшого розвитку історичної науки.

На основі монографій, статей та інших напрацювань уже в кінці XIX — на початку XX ст. з’являлися нові підручники. Представники різних шкіл та напрямів історичної науки видали немало цінних монографій, підручників, навчальних посібників. Їх авторами були М. Грушевський, Д. Дорошенко, Н. Полонська-Василенко, І. Крип’якевич. За часів розбудови сучасної Української держави видані твори колективу інституту історії України НАН України під керівництвом академіка В. Смолія, Київського університету під керівництвом Л. Мельника, Львівського університету під керівництвом Ю. Зайцева та ін. На увагу заслуговують видання окремих авторів: підручник І. Рибалки та В. Калениченка (видано три томи), посібники О. Бойка, В. Борисенка, В. Даниленка, С. Кульчицького, В. Литвина, Ю. Терещенка, В. Світличної та ін.

Для навчальної літератури, яка з’явилася останнім часом, характерні новизна підходів, об’єктивність, намагання заповнити прогалини у висвітленні історичних процесів в Україні. І все ж значна її частина більше відповідає перехідному стану, в якому перебуває процес переосмислення історії України. Потрібні нові посібники, де б висвітлювалися різні підходи та оцінки, висувалися нові аргументи

Мають рацію вчені (зокрема академік І. Ковальченко), які стверджують, що історичний процес необхідно розглядати як єдність об’єктивного і суб’єктивного, можливого і дійсного, закономірного і випадкового, соціального, етнічного, індивідуального і колективного.

Слід відзначити, що в недавньому минулому абсолютизувалася роль виробничих сил і відносин, характерних рис соціально-економічних формацій. В сучасних умовах їх дехто ігнорує. Однак применшення чи повне виключення їх з числа факторів, які визначають рівень і спрямованість історичного процесу, унеможливить його глибоке і правильне розуміння. Такою ж хибною буде недооцінка геополітичних умов розвитку українського етносу, впливів світових і етнічних цивілізацій тощо.

Велику роль в історії відіграють народні маси, які створюють все необхідне для життя суспільства та його захисту. Для XX ст. характерним є зростання рівня освіченості, зрілості, політичного досвіду мас. Саме політичний досвід народу України, його еліти, як і керівництва СРСР у другій половині 80-х — на початку 90-х років, сприяли тому, що розпад Союзу і виникнення незалежної Української держави мали мирний характер. Історія народу України розглядається як поступовий, послідовний, безперервний і наростаючий процес з певними зигзагами та відступами.

Поряд з цим важливим, а часто й вирішальним фактором на певних етапах історичного розвитку була діяльність талановитих керівників, які користувалися широкою підтримкою мас, зуміли їх об’єднати і очолити.

Український народ на всіх етапах свого розвитку, а особливо в часи повної та навіть часткової державності, мав широкі міжнародні взаємозв’язки, здійснював значний цивілізаційний вплив на сусідні держави і народи, і сам його зазнавав. Тому в запропонованому розділі висвітлюються різноманітні, культурні впливи, зв’язки, з найближчими сусідами України. Дається також характеристика української еліти на різних етапах, особливостей її еволюції, змін, виникнення й занепаду. Поряд із цим висвітлюється життя і діяльність селянства, інтелігенції, робітничого класу та взаємини між ними. Цим підкреслюється важливість соціального фактора в житті окремої людини і суспільства в цілому, зокрема, виникнення таких своєрідних явищ в українській історії, як козацтво, гайдамаччина, опришківство.

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ У ФАКТАХ 1990 — 2023

• 1990 — Народна Рада у складі Верховної Ради "УССР"
• 1990 — декларації про Незалежність Литви, Латвії, Естонії
• 1990 — декларація про суверенітет "УССР"
• 1990 — возз’єднання Німеччини
• 1991 — розпуск Організації Варшавського Договору, крах "Східного Блоку"
• 1991 — заколот проти ґорбачова, ҐКЧП
• 1991 — Акт про Незалежність України
• 1991 — референдум про Незалежність України
• 1991 — кравчук — президент, заборона КПУ
• 1991 — створення Збройних Сил України (ЗСУ)
• 1991 — Біловезька угода про розпуск "СССР"
• 1992 — затвердження Славня, Прапора і Герба України; введення купонів
• 1992 — створення Європейського Союзу
• 1992 — РФ денонсує "Акт про передачу Криму" у 1954 році
• 1992 — підписання лісабонського протоколу про ліквідацію ядерної зброї
• 1992 — Президент Української Народньої Республіки в екзилі Микола Плав’юк передав Клейноди України, ПравонаступництвоВідкрити в новому вікні і повноваження Президента УНР кравчуку, котрий натомість затвердив фальшиве "правонаступництво" від совєтської квазіреспубліки "УССР"
• 1992 — кучма — прем’єр
• 1993 — розпад Чехо-Словаччини
• 1993 — РФ проголосила Севастополь "россійскім ґородом"
• 1993 — "масандрівські угоди", здача кравчуком ЧФ і ЯЗ в обмін на газ
• 1993 — звільнення кучми, гіперінфляція, відновлення КПУ
• 1994 — Масол — прем’єр
• 1994 — вибори: "перемога" КПУ, "перемога" кучми
• 1994 — Будапештський меморандумВідкрити в новому вікні, напад "рф" на Ічкерію
• 1995 — Марчук — прем’єр
• 1995 — "сочинські угоди" про Чорноморський флот (ЧФ)
• 1996 — ваучерна приватизація
• 1996 — РФ денонсує Біловезькі угод про розпуск "СССР"
• 1996 — лазаренко — прем’єр
• 1996 — ухвалено Конституцію України, введено в обіг гривню ₴
• 1997 — київські угоди про "оренду" Севастополя до 2017 року
• 1997 — Пустовойтенко — прем’єр
• 1998 — вибори до ВР, вбивство Гетьмана
• 1998 — введення спрощеної системи для ФОП
• 1998 — фінансова криза, знецінення гривні з 1.8 до 4 щодо долара
• 1999 — розкол НРУ, вбивство В’ячеслава Чорновола
• 1999 — "перемога" кучми над симоненком, кучма — президент
• 1999 — Віктор Ющенко — прем’єр
• 1999 — відставка єльцина на РФ — "я устал, я ухожу", поява путіна
• 2000 — референдум про реформу ВР (більшість за двопалатність, 300 осіб)
• 2000 — вбивство Ґонґадзе, ”плівки мельниченка”
• 2001 — відставка уряду Ющенка, кінах — прем’єр
• 2001 — теракти 9\11 в США і авіатеракт над Чорним морем (Ту154)
• 2002 — вибори до ВР, януковіч — прем’єр
• 2003 — провокація РФ щодо острова-коси Тузла
• 2004 — вступ 10 країн до ЄвроСоюзу
• 2004 — замах на Віктора Ющенка (отруєння діоксином)
• 2004 — Помаранчева Революція
• 2004 — Віктор Ющенко — Президент України
• 2004 — вбивство Кирпи, згодом Кравченка
• 2005 — юлія тимошенко — прем’єр
• 2005 — розвал коаліції, відставка тимошенко, єхануров — прем’єр
• 2006 — газовий шантаж РФ
• 2006 — демарш мороза, вибори до ВР, Універсал, януковіч — прем’єр
• 2006 — авіатеракт біля Донецька (Ту154)
• 2007 — вбивства кушнарьова і курочкіна
• 2007 — політична криза, вибори до ВР, другий уряд тимошенко
• 2008 — саміт НАТО в Бухаресті, шантаж путіна
• 2008 — напад і війна РФ проти Сакартвело (Грузія)
• 2008 — економічна криза, обвал гривні з 5 до 8
• 2008 — політична криза, демарш литвина
• 2009 — газовий шантаж РФ, кабальні газові угоди тимошенко
• 2010 — Перша контрреволюція: вибори-2010, "перемогла" “партія реґіонов”, януковіч — "президент", азаров — прем’єр.
• 2010 — авіатеракт під Смоленськом проти керівників Польщі (Ту154)
• 2010 — "харківські угоди", здача Севастополя до 2042 року
• 2011 — арешт Юрія Луценка і юлії тимошенко
• 2012 — чемпіонат Європи з футболу в Україні й Польщі, вибори до ВР
• 2013 — обрання сі цзіпіна председателем "КНР", візит януковіча до "КНР"
• 2013 — Революція Гідности
• 2014 — перший відкритий напад і початок війни РФ проти України, повна окупація Севастополя і Криму, а також частин Луганщини і Донеччини, анексія Криму, обвал гривні з 8 до 14
• 2014 — Петро Порошенко — Президент України, звільнення Маріуполя, Слов’янська і Краматорська
• 2014 — авіатеракт проти MH-17
• 2014 — перші "мінські угоди"
• 2014 — вибори до ВР, Яценюк — прем’єр
• 2015 — другі "мінські угоди", окупація міста Дебальцеве
• 2015 — обвал гривні з 14 до 22
• 2015 — акції з блокування торгівлі з окупованими Донбасом і Кримом
• 2015 — початок децентралізації й адмінреформи з укрупнення районів
• 2016 — розвал коаліції БПП/НФ, Гройсман — прем’єр, “плівки онищенка”
• 2016 — націоналізація “Приватбанку”
• 2017 — безвізовий в’їзд для Українців до ЄвроСоюзу
• 2017 — диверсійні дії Саакашвілі
• 2018 — захоплення кораблів ЗСУ у Керченській протоці
• 2018 — створення ПЦУ
• 2019 — Томос для ПЦУ
• 2019 — курс до НАТО і ЄС внесено в Конституцію
• 2019 — вибори-2019
• Друга контрреволюція: спецпроєкт “Зє”\“слуґа народа”, зєлєнскій — "преЗєдент"
• 2019 — зустріч зєлєнскоґо, путіна, меркель, макрона в Парижі
• 2020 — Оман: оманська зрада — таємна зустріч зєлєнскоґо і патрушева
• 2020 — повна зміна уряду і влади, шмигаль — "прем’єр"
• 2020 — карантин через COVID-19 (коронавірус)
• 2020 — завершення адмінреформи з укрупнення районів (ОТГ)
• 2020 — зрив спецоперації ГРУ проти "ваґнєров"
• 2021 — відставка авакова і разумкова
• 2021 — "велике крадівництво" zє-колаборантів
• 2021 — вакцинація проти COVID-19, обмеження руху країною
• 2022 — повномасштабна війна РФ проти України: другий відкритий напад "рф", повна окупація Луганщини, значна окупація Донеччини і теренів Півдня: Херсонщини та Запорожжя, окупація значних теренів Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Харківщини…
• 2022 — масове переселення мешканців на захід України, хвиля біженців закордон, мільйони біженців, обвал курсу гривні з 25 до 40, руйнація економіки…
• 2022 — звільнення Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Харківщини і Херсона
• 2023 — Соледар, Вугледар і Бахмут…
• 2023 — Події в Бєлгородській області РФ